ГЕНЕРАЛІЗОВАНІ ТОНІКО-КЛОНІЧНІ („GRAND MAL“-) СУДОМИ

Найголовніше для кожного, хто став свідком генералізованого тоніко-клонічного або «Grand mal» нападу, — не панікувати і поводитися спокійно, незважаючи на хвилювання і занепокоєння. Доброзичливі, але надто схвильовані перехожі можуть завдати додаткової шкоди через необдуману допомогу.

Зберігайте спокій

Епілептичний напад зазвичай не загрожує життю постраждалих, навіть якщо він виглядає загрозливим. Зупинити напад після того, як він почався, практично неможливо. Крик людини на початку судом не є вираженням болю, спричиненого нападом, а базується на спазматичному всмоктуванні або витісненні повітря через трахею та глотку.
На початку нападу подивіться на годинник, щоб задокументувати тривалість нападу.

Захистити від травм

Ви не можете запобігти нападу, що вже розпочався. Якщо постраждала особа проявляє ознаки епілептичного нападу або має «фіксований погляд», допоможіть їй лягти, в ідеалі на диван чи ліжко, в іншому разі на підлогу. Покладіть під голову м’який предмет, наприклад, светр. Не намагайтеся посадити потерпілого на стілець або його утримувати.

Якщо потрібно, відтягніть тіло потерпілого від небезпечної зони – наприклад, сходів або жвавої вулиці. Для цього людину треба схопити за верхню частину тіла, а не за кінцівки. Не змикайте руки — під час нападу легко вивихнути плечовий суглоб.

Предмети, які також можуть бути небезпечними: приберіть дрібні предмети і все, що є гострим, твердим або гарячим,
навіть якщо постраждала особа тримає це в руках. При необхідності спробуйте обережно зняти з неї окуляри.

ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ТОНІКО-КЛОНІЧНИЙ („GRAND MAL“-) СУДОМИ

Не кладіть нічого між зубами

Часто, з найкращих намірів, намагаються помістити між зубами людини, у якої напад, якийсь предмет, наприклад ложку чи ручку, щоб запобігти прикушенню язика. Однак зазвичай це не вдається, і тому це завдає більше шкоди зубам та призводить до інших травм, ніж приносить користі.

Відсилати «спостерігачів»

Коли постраждалі приходять до тями, люди часто відчувають найбільший дискомфорт через «спостерігачів» навколо них, тому що напад для них вже не є чимось особливим. Якщо ви подорожуєте з кимось, хто постраждав, або якщо ви випадково стали свідком нападу як перехожий, ви можете чимало допомогти потерпілому, якщо, наприклад, відішлете непотрібних перехожих, зауваживши, що ви знайомий із ситуацією, що це просто судоми і нічого особливого.

НЕСВІДОМО ПЕРЕНЕСЕНІ — ФОКАЛЬНІ (ПАРЦІАЛЬНІ) НАПАДИ

Найважливішим є також зберігати спокій і вести нагляд. Хоча постраждалі виглядають розгубленими, вони травмуються напрочуд рідко, навіть якщо вони, наприклад, тримають у руці ніж на початок нападу. Навіть під час так званого «автоматизму», коли відбуваються несвідомі рухи і дії, зазвичай мало що трапляється.

Залишайтеся з постраждалими і не залишайте їх самих.

Як тільки напад почався, його неможливо зупинити або перервати. Можна обережно спробувати вирвати з рук небезпечні речі або відтягнути постраждалих від небезпечних місць. Однак, у разі вираження невдоволення або появи оборонних рухів, вам слід швидко поступитися, тому що в іншому випадку це дуже легко може призвести до бійки (про що ті, хто постраждав, зазвичай не можуть згадати потім!).

АБСАНСИ

Абсанси зазвичай тривають лише від 5 до 30 секунд і є зазвичай настільки нешкідливими, що заходи першої допомоги лише з цієї причини не потрібні. Майже ніколи це не призводить до травмонебезпечних або інших небезпечних рухів, дій або падінь. Оскільки постраждалі взагалі не усвідомлюють своїх нападів, їм слід повідомити пізніше про те, що у них стався напад.

Епілепсія може вразити будь-кого

П’ять-десять відсотків людей переживають епілептичний напад протягом свого життя. Майже один відсоток населення хворіє на епілепсію протягом життя. У Швейцарії це близько 80 тис. осіб, у тому числі близько 15 тис. дітей.

Швейцарська протиепілептична ліга – активна у багатьох відношеннях

Швейцарська протиепілептична ліга досліджує, допомагає та надає інформацію з 1931 року. Її мета полягає в тому, щоб у довгостроковій перспективі покращити повсякденне життя людей, які страждають на епілепсію, та їхнє становище в суспільстві.