Різні плями та утворення на шкірі у новонароджених дітей

За всіх часів, наявність різних плям на шкірі немовлят, особливо на обличчі, вселяло містичний жах. Багато років люди старшого покоління лякали вагітних, що якщо вони нічого не робитимуть або, навпаки, будуть робити щось неправильно під час вагітності, то у їхніх майбутніх немовлят будуть плями на тілі.

Причини появи багатьох із цих плям досі залишаються невідомими. Багато хто з них є абсолютно нешкідливими та самостійно зникають, інші вимагають спостереження, а деякі потребують серйозного лікування. Давайте розбиратися, коли слід бути пильними.

Монгольські (монголоїдні) плями

Темні плями сірого, блакитного або темно-синього кольору, іноді майже чорні, трохи схожі на синці. Розташовуються на нижній частині спини, крижах і сідницях, набагато рідше на ногах і плечах. Це абсолютна норма, згодом із віком вони бліднуть, але зазвичай не зникають зовсім, залишаючи ледь помітне потемніння.

Такі плями зустрічаються у дев’яти із десяти дітей, чиї батьки належать до азіатської, африканської чи індіанської раси. Але вони бувають і в тих, у кого в роду були такі представники. Медичний термін, яким називають такий тип плям – вроджений дермальний меланоцитоз. Незважаючи на грізну назву, це абсолютно нешкідливий стан, що не вимагає лікування.

Лососеві плями (капілярний простий невус)

По простому ці плями називають, укус або слід лелеки, а ще – поцілунок ангела. Являють собою яскраво-рожеві плями на обличчі (чоло, повіки) і ззаду на верхній частині шиї та на волосистій частині голови. Плями стають помітними після зникнення тотальної почервоніння дитини, що виникає після народження (читайте просту еритему або фізіологічний катар шкіри – посилання). Дуже добре ці плями видно у дитини під час сну. Ці плями не є небезпечними і, в більшості випадків, проходять самостійно. Вони обумовлені незрілістю та розширенням кровоносних судин.

До кінця першого року життя дитини зазвичай плями світлішають і стають помітними тільки тоді, коли дитина плаче або сильно напружується, а потім і зовсім зникають. Плями, що розташовані на шиї позаду іноді не зникають і залишаються на все життя. Але вони ніколи не вимагають лікування і не передбачають ніяких серйозних медичних проблем.

Винні (портвейні) плями

Це вже більш серйозніший стан, що виникає в результаті вади розвитку судин шкіри (судинних мальформацій), що обумовлені надмірним збільшенням кровоносних судин шкіри. Плями мають темний, вишнево-бордовий колір, що відрізняє їх від лососевих плям. Виявлено взаємозв’язок із мутацією одного конкретного гена, але причина змін у ДНК залишається незрозумілою.

За дітьми з винними плямами на обличчі потрібне пильне лікарське спостереження, тому що приблизно у 3% ця ж генна мутація викликає синдром Штурге-Вебера (Sturge-Weber) – стан, при якому відзначаються неврологічні розлади, судоми та проблеми з зором. Розмір винної плями зазвичай збільшується зі зростанням дитини, вона стає темнішою, колір перетворюється на фіолетовий або темно-червоний. Шкіра плями часто стає товстішою, її поверхня може переходити від гладкої до горбистої.

Плями “кави з молоком”

Це плями на шкірі з нерівними або згладженими краями, з підвищеним вмістом пігменту (гіперпігментовані), кольору кави з молоком. Їх колір варіює від світло до темно-коричневого. У частини дітей плями є з народження, в інших – з’являються з віком. Ці плями найчастіше називають “родимими плямами”, вони є приблизно в 20% людей.

У багатьох випадках поодинокі плями є варіантом норми. Це доброякісні стани, вони не становлять загрози і ніколи не перероджуються. Лікування плям “кави з молоком” не вимагають, вони є лише косметичним дефектом.
УВАГА! Якщо на шкірі є понад 6 плям кавового кольору, потрібна консультація дерматолога та генетика. В такому разі це може бути маркером серйозних захворювань, зокрема нейрофиброматозу. При цьому можливі інші симптоми (ураження очей, нервової системи, наявність пухлин та ін). Діти, що складають групу ризику мають випадки нейрофіброматозу в сім’ї.

Білі плями на шкірі

Це плями зі зменшеним вмістом або зовсім позбавлені пігменту меланіну, що забарвлює шкіру (депігментовані).

Найчастіше зустрічається анемічний невус – це біла пляма, що пов’язана з недорозвиненням судин. Це вроджена пляма, хоча не завжди її можна побачити відразу після народження. Пляма залишається білою на тлі засмаги, поверхня її гладка. Розміри не збільшуються, краї чіткі. Це є безпечним станом, який окрім косметичного дефекту, нічим не загрожує.

Анемічний невус необхідно відрізняти від гіпомеланозу. Це дуже рідкісний вроджений дефект, що зумовлений відсутністю пігменту. Причиною даного стану є генетичний дефект у хромосомах. На шкірі протягом двох років життя з’являються білі смуги, завитки чи світлі плями. Інші симптоми можуть включати неврологічні порушення, судоми, сколіоз та косоокість.

Крім того, частою причиною появи гіпопігментованих плям на шкірі є вітіліго. Типовими для вітіліго є наявність на шкірі білих плям з чіткими межами, які збільшуються у розмірах та зливаються між собою. Причина захворювання невідома, спадковість може грати роль. Вітіліго ніколи не буває від народження.

Гемангіоми (інфантильні гемангіоми)

Це особливий вид родимих плям, що виникають через розростання кровоносних судин усередині або під шкірою дитини. Фактично даний вид плям являє собою клубок заплутаних судин, що розрісся.

Причина появи інфантильних гемангіом невідома. Найчастіше вони зустрічаються у недоношених дітей, у дітей з низькою масою тіла при народженні або внаслідок багатоплідних пологів (двійня, трійня тощо). Вони можуть зустрічатись у декількох членів сім’ї, хоча генетичний фактор так і не виявлено.

Дитячі гемангіоми стають видимими протягом перших днів або тижнів після народження дитини. Ті гемангіоми, що з’являються одразу при народженні, називаються вродженими гемангіомами.

Виділяють два основних типи інфантильних гемангіом: поверхневі або шкірні (внутрішньошкірні) та глибокі (підшкірні).

Поверхневі гемангіоми ростуть на поверхні шкіри. Їх також часто називають «полуничними» через їх червоний колір та нерівну поверхню.

Глибокі гемангіоми розростаються під шкірою, через що ми можемо бачити, як вони випирають над шкірою синього або пурпурного кольору.

Гемангіоми також можуть розвиватися в органах всередині тіла, таких як нирки, легені, печінка або мозок, де їх не видно.

Більшість інфантильних гемангіом спочатку виростають протягом декількох місяців, особливо протягом перших трьох, а потім повільно скорочуються та перестають бути помітними через декілька років.

Найчастішими ускладненнями гемангіом можуть бути кровотечі при травмі. Рідко може погіршувати зір або порушуватись носове дихання, якщо гемангіома знаходиться біля очей або носа. Крім того, велика гемангіома на обличчі може бути існувати разом із судинними аномаліями у головному мозку.

Для того, щоб побачити, наскільки глибоко гемангіома проникає під шкіру, чи впливає вона на внутрішні органи, необхідно зробити магнітно-резонансну томографію (МРТ) або ультразвукове сканування.

Більшість інфантильних гемангіом не вимагають лікування, вони зазвичай проходять самі після одного-двох років життя. Раніше застосовували різні хірургічні методи, видалення лазером та холодом (кріотерапія). Але потім з’ясували, що шкіра виглядає краще, якщо гемангіома зменшується природним шляхом, аніж коли лікується за допомогою таких методів.

Якщо гемангіома дуже велика, розташовується на обличчі в області очей, має ризик стиснення різних органів або викликає кровотечу, порушення зору та інші серйозні проблеми – тоді лікування обов’язкове. Є кілька методів хірургічного та медикаментозного лікування, яке вибирає лікар, виходячи з розмірів та розташування гемангіоми.

Читайте також Шкіра немовлят