Інфекція сечової системи
Однією з найпоширеніших причин інфекцій у дітей, викликаних бактеріями, є інфекція сечової системи (ІСС). Бактерії можуть викликати запалення в будь-якому або в усіх відділах сечової системи:
- запалення в сечовому міхурі (цистит);
- запалення в нирках (пієлонефрит).
Що підвищує ризик виникнення інфекції сечової системи у Вашої дитини?
Найчастішими факторами ризику виникнення ІСС є ситуації, що призводять до недостатнього спорожнення сечового міхура та накопичення залишкової сечі (пам’ятаємо, що це сприяє прикріпленню бактерії та виникненню запалення):
- нерегулярне сечовиділення;
- квапливе або швидке сечовиділення;
- вульвіт, баланопостит (запалення зовнішніх статевих органів);
- нетримання сечі;
- закрепи;
- поведінкові особливості (коли дитина терпить і стримує сечовиділення).
Частіше на ІСС хворіють дівчата через певні анатомічні (коротка широка уретра, близькість розташування уретри до піхви) та гінекологічні особливості (знижена кількість лактобактерій, недостатній рівень місцевого імунного захисту, недотримання правил особистої гігієни).
Як виникає цистит у дитини?
У нормі в сечі немає мікроорганізмів (бактерій), але вони можуть потрапити в органи сечової системи двома шляхами: зі шкіри навколо прямої кишки або зі статевих органів. Мікроорганізми, що потрапили в сечовий міхур, не завжди викликають інфекцію сечової системи, зокрема цистит. Місцеві захисні механізми стінок сечового міхура обмежують приєднання бактерій, а регулярне та повне спорожнення сечового міхура мінімізує можливість прикріплення бактерій. Більшість інфекцій сечової системи в дітей викликано бактеріями групи кишкової флори. Позицію лідера серед збудників займає Escherichia coli скорочено Е.сoli (75 %).
Які симптоми циститу в дітей?
Симптоми циститу зазвичай виникають раптово, а не поступово, і можуть викликати погане самопочуття й дискомфорт. Найчастіше дитина з циститом має наступні симптоми:
- біль, печіння при сечовиділенні (так звана дизурія);
- біль унизу живота;
- відчуття необхідності сечовиділення більше, ніж зазвичай;
- часте виділення невеликої кількості сечі;
- наявність крові в сечі (так звана гематурія);
- темна каламутна сеча або сеча з неприємним запахом.
Коли звернутися до педіатра або сімейного лікаря?
За наявності зазначених вище симптомів зверніться до свого педіатра чи сімейного лікаря. Оскільки деякі симптоми можуть бути схожі на інші стани, важливо поставити правильний діагноз. Якщо цистит повторюється (більше 2-х разів), тоді мова йде про рецидивуючу інфекцію сечової системи. Такі пацієнти потребують консультації нефролога та уролога.
Лікар запитає вас про симптоми та обговорить історію хвороби, включно з інформацією щодо ліків, які приймає дитина, огляне живіт, спину та попросить зібрати зразок сечі для перевірки на наявність інфекції. Це може бути дослідження сечі за допомогою тест-смужок безпосередньо на прийомі в лікаря або надсилання зразка сечі до лабораторії для подальшого її дослідження.
Наявність у сечі підвищеної кількості лейкоцитів, бактерій, інколи еритроцитів у поєднанні з клінічними симптомами, є критеріями встановлення діагнозу цистит.
УЗД нирок та сечового міхура не є обов’язковою маніпуляцією.
Як лікувати дитину з циститом?
Лікування циститу проводиться в домашніх умовах. Для цього необхідно дотримуватися певних умов.
1. Уживання достатньої кількості води! Деякі вважають, що вживання журавлинного соку або продуктів, що знижують кислотність сечі, допомагає зменшити симптоми циститу, але бракує доказів, які б підтверджували ефективність цих методів лікування.
2. Антибактеріальна терапія. Призначається тільки лікарем! Антибіотики зазвичай починають діяти швидко, і поліпшення настає протягом кількох днів. Антибіотики призначають у вигляді сиропу або таблеток залежно від віку дитини. Важливо дотримуватися тривалості прийому антибіотика, рекомендованого лікарем, навіть якщо поліпшення настає дуже швидко.
3. Гігієна зовнішніх статевих органів: підмивання спереду – назад (у дівчаток) без використання мила, обов’язкове витирання або висушування статевих органів після сечовиділення.
4. Профілактика закрепу та його лікування в разі потреби.
Як виникає пієлонефрит у дитини?
Пієлонефрит — це інфекція, що викликається бактеріями та розвивається в нирках. Зазвичай бактерія, що викликає пієлонефрит, спочатку викликає запалення в нижніх відділах сечової системи, а згодом — угору до нирок.
Якщо не лікувати пієлонефрит, запалення нирок може викликати серйозні проблеми зі здоров’ям, включно з пошкодженням нирок або септицемією (потраплянням бактерій у кров). Важка інфекція нирок або повторні пієлонефрити можуть пошкодити їх та призвести до розвитку хронічної хвороби нирок.
Які симптоми пієлонефриту в дітей?
Дитина може мати наступні симптоми:
- лихоманку (температура тіла більша за 38 °C);
- озноб;
- порушення загального самопочуття;
- біль у спині, боці.
У дітей старшого віку симптоми циститу можуть виявлятися разом із симптомами пієлонефриту.
Коли звернутися до педіатра або сімейного лікаря?
Якщо у Вашої дитини спостерігаються симптоми запалення нирок, у такому разі необхідно негайно звернутися до лікаря. Лікар запитає вас про симптоми та обговорить історію хвороби, включно з інформацією щодо ліків, які приймає дитина, огляне живіт, спину та попросить зібрати зразок сечі для перевірки на наявність інфекції. Це може бути дослідження сечі за допомогою тест-смужок безпосередньо на прийомі в лікаря або надсилання зразка сечі до лабораторії для подальшого її мікроскопічного дослідження. Також потрібно зібрати зразок сечі для посіву, щоб з’ясувати, які конкретні бактерії викликають інфекцію.
Наявність у сечі значної кількості лейкоцитів, бактерій у комбінації з клінічними симптомами допоможуть встановити діагноз пієлонефрит.
Необхідно зробити УЗД нирок та сечового міхура для встановлення або виключення вади розвитку нирок, конкрементів, тобто наявності обструкції верхніх та нижніх сечових шляхів.
Як лікувати дитину з пієлонефритом?
Якщо у Вашої дитини висока температура тіла (понад 39 °C), ознаки зневоднення, блювання, відмова від пиття та їжі, або ж якщо Ваша дитина перших 3 місяців життя — у такому разі лікар може запропонувати стаціонарне лікування. Якщо ж дитина може пити та приймати ліки перорально (через рот), у неї немає блювання та ознак зневоднення, тоді можливе лікування вдома під контролем лікаря.
При пієлонефриті лікар обов’язково призначить Вашій дитині антибіотик залежно від супутньої патології та конкретних бактерій, що будуть виявлені в сечі. Ці ліки можуть бути призначені у вигляді внутрішньовенних інфузій (крапельниці), якщо дитина отримує лікування в умовах лікарні, або ж у вигляді сиропу чи таблеток, якщо дитина лікується вдома. Тривалість перебування в стаціонарі та лікування будуть залежати від важкості інфекції, наявності ускладнюючих факторів та загального стану дитини. Але важливо дотримуватися рекомендацій лікаря щодо тривалості прийому антибіотика.
Якщо епізоди пієлонефриту повторюються, це може бути пов’язано з основною медичною проблемою (наприклад, вадою розвитку органів сечової системи). У такому разі Ваша дитина може потребувати консультації дитячого нефролога та уролога для визначення тактики додаткового обстеження та подальшого лікування.
Як попередити виникнення повторних епізодів інфекції сечової системи в дитини?
Для цього Вашій дитині необхідно дотримуватись декількох правил:
- вживати достатню кількість води протягом дня;
- дотримуватися гігієни зовнішніх статевих органів;
- не затримувати та не відкладати сечовиділення;
- попереджувати або ж, за потреби, лікувати закреп;
- заохочення батьками регулярного сечовиділення (якщо Ваша дитина привчена до туалету).
Читайте також: Лихоманка у дітей